Насильство не існує саме по собі — воно вбудоване у наші системи (родини, робочі місця, інституції) та рухається шляхом найменшого опору. Кожного разу, коли воно залишається непоміченим або виправданим, воно відкладається як борг, який потім доводиться комусь сплачувати.
Як подорожує напруга
Насильство завжди рухається вниз по ієрархіях: від сильнішого до більш уразливого. Напруга з токсичної роботи, де за будь-яку ціну цінують надприбуток, неминуче просочується всередину родини. Системні дослідження показують: доки не впоратися з домінуючою формою насильства, усі інші зусилля — наприклад, підтримка батьківства — буксують, тому що сама середа занадто нестабільна.
Недалекоглядна стратегія
Насильство — це недалекоглядна й найдорожча стратегія. Практики тиску можуть давати короткочасну вигоду, але разом із нею зростає соціальний борг. Стрес працівників переходить у родини, а наступне покоління виростає з серйозними наслідками: труднощами в навчанні, здоров’ї та поведінці. Суспільство потім витрачає величезні ресурси на лікування і корекцію цих проблем. Виникає парадокс: насильницькі методи дають швидкий результат, але згодом він багаторазово «з’їдається» витратами на відновлення, що робить саму логіку насильства глибоко непродуктивною.
Вибір зупинити цикл
Насильство майже завжди прямує туди, де менше опору: воно не зникає, а шукає найближчого, більш уразливого. Тому в ситуаціях, коли ми роздратовані (на новачка-офіціанта чи недосвідченого колегу), перед нами стоїть простий, але важливий вибір: продовжити цей потік чи зупинити його.
Якщо ми зриватимемося, ця напруга майже напевно піде далі: у чиїсь родини, до чиїхось дітей, у школу — і з великою ймовірністю торкнеться й наших дітей, тепер або в майбутньому.
Інвестиція в стійкість
Зменшення насильства (структурного, побутового, інституційного) — це інвестиція в людей, у їхню здатність розвиватися, а не виживати. Іноді достатньо однієї короткої паузи, одного вибору не продовжувати, щоб цикл насильства обірвався. Ми не рятуємо світ, але буквально робимо його трішки менш виснаженим.
Насильство — найдорожчий спосіб керувати чим би то не було, створюючи борг, який сплачують родини, діти та все суспільство. Ми всі зацікавлені в тому, щоб цей борг перестав зростати та щоб системи, у яких ми живемо, передавали далі не напругу, а щось більш життєствердне.